Методологія: від загрози до розвитку

Загроза → реакція → адаптація → збереження функції → відновлення → розвиток.

0. Визначити систему

Окреслити межі, критичну функцію та її мінімально прийнятний рівень. Визначити ресурси й залежності: від кого та від чого залежить робота системи.

1. Загроза

Описати джерело, інтенсивність, тривалість і масштаб загрози. Оцінювати ймовірність там, де для цього є підстави, та явно позначати невизначеність.

2. Реакція

Зафіксувати негайну реакцію, активовані ресурси, втрати, перевантаження та вузькі місця. Відокремити спостереження від припущень про причини.

3. Адаптація

Розглянути зміни поведінки, режиму роботи, структури, правил, розподілу ресурсів, технологій та інфраструктури. Для кожної зміни визначити очікуваний ефект і можливі побічні наслідки.

4. Збереження функції

Чи продовжує система виконувати критичну функцію? Для кого, на якому рівні, протягом якого часу, якою ціною та за рахунок яких резервів? Окремо описати втрачені або погіршені функції.

5. Відновлення

Оцінити повернення функції, відновлення ресурсів і резервів, накопичені пошкодження та відкладені втрати. Перевірити готовність до повторного навантаження, а не лише зовнішнє повернення до звичного стану.

6. Розвиток

Зафіксувати засвоєні уроки та структурні покращення: зменшення вразливості, збільшення резервів, нові спроможності й кращу підготовку до майбутніх загроз.

UDAF — міждисциплінарна аналітична рамка, яка не замінює спеціалізованих наукових, медичних, інженерних, військових, економічних, правових або суспільствознавчих методів.

Це рамка постановки запитань, а не сертифікаційний або науково валідований стандарт. Для конкретного випадку потрібні предметні методи, дані та перевірка припущень. Етапи можуть перекриватися й повторюватися; порядок допомагає не пропустити важливі питання.